Как-то раз, гуляя в небольшом сквере недалеко от дома, Еня увидела мальчика, который самозобвенно давил дождевых червей, вылзших после дождя на асфальт.
Этого мальчишку Еня не раз видела из своего окна. Он часто дергал девчонок за косички и дразнил соседских собак. От мамы она знала, что мальчика зовут Боря и у него тоже нет папы.
Еня подошла к нему и нахмурившись дернула за рукав.
-Ты зачем их убиваешь?
Мальчик опустил уже занесенную над очередной жертвой ногу и изумленно взглянул на маленькую худенькую девчонку, посмевшую сделать ему замечание. “Наподдать бы ей хорошенько, чтобы не приставала!”- подумал он.
-Убивают людей, у них душа есть! Ну...или слонов...они большие и умные... А это просто гадкие черви и я их давлю!
-Нет!-тряхнула белокурой головкой Еня, - душа есть и у червей, и у собак, и у людей... Все существа на Земле создал Бог и всем дал души, только немножко разные. И убивать их просто так-это грех!
-Че-го-о?! Боря во все глаза смотрел на странную девочку.
-Бог? Грех? Да ты откуда взялась такая? В твоего Бога уже давно никто не верит! Его нет и никогда не было! Это все выдумки. Есть только человек, компьютеры и прогресс...
Еня улыбнулась и ничего не ответила.
“Вот же противная малявка!”- разозлился Боря. “Да она смеется надо мной?!” И он больно дернул девочку за косичку.
Но Еня не заплакала, как другие девчонки, а лишь пристально посмотрела на него своими большими голубыми глазами.
-Ладно...- Буркнул мальчик и кивнул он на красные полосы, оставшиеся на асфальте. - Ну и куда же теперь, по-твоему, делись их души?
-Бог забрал их к себе. – Ответила девочка наклоняясь.
Взяв из-под Бориной ноги еще живое существо, она аккуратно перенесла его на траву. И тут солнечный луч скользнул по песчинкам, припшим к червяку и маленьким пальчикам девочки и те вспыхнули ярким золотистым светом.
-Эй, чего это у тебя...?-попятился мальчик, - руки светятся!!!
И развернувшись, он стремглав бросился прочь.
А ночью Боре снились странные сны: говорящий свет, льющийся с неба, который рассказывал удивительные вещи, звери и птицы, у которых как и у него самого была живая душа и светящиеся руки девочки...
Яна Файман,
Владивосток
Все мои рассказы - это маленькие частички единого целого - сборника современных православных рассказов для детей и родителей “Чужая боль”. Это добрые и увлекательные рассказы, направленные на то, чтобы положительно влиять на детей и, призванные подталкивать их к Богу. Главный герой – маленькая девочка Еня, которая сама нашла путь к вере. Ведь Иисус сказал: “Пустите детей и не препятствуйте им приходить ко Мне, ибо таковых есть Царство Небесное”. Мир Вам и приятного чтения! e-mail автора:ovsianka@yandex.ru
Прочитано 5472 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 3
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
